Теорія ієрархії потреб Маслоу (Піраміда Маслоу)

Одна з найпопулярніших і найвідоміших теорій мотивації. Спочатку ідею було викладено в роботі А. Маслоу "Теорія людської мотивації" (1943), більш детально - у книзі 1954 року "Мотивація та особистість" (Motivation and Personality).

А. Маслоу "Теорія людської мотивації" (1943), "Мотивація та особистість" (Motivation and Personality) (1954)

Теорія ієрархії потреб передбачає, що в основі мотивації людини лежить комплекс потреб, причому потреби конкретного індивіда розташовуються в ієрархічному порядку (рис. 1).

5 основних типів мотивувальних потреб в Піраміді Маслоу

Теорія ієрархії потреб передбачає, що в основі мотивації людини лежить комплекс потреб, причому потреби конкретного індивіда розташовуються в ієрархічному порядку (рис. 1). Також можливо їх розділити на робочій та неробочій рівні.

Рис. 1: Ієрархії потреб по Маслоу

А. Маслоу виділив п'ять основних типів мотивувальних потреб (у порядку зростання):

Фізіологічні потреби

Самі що ні на є базові потреби людини, що включають потребу в їжі, воді та повітрі. В організаційному середовищі до них належать потреби гарантованої оплати праці.

Потреби в безпеці

Потреби в безпечному фізичному та емоційному оточенні, відсутності безпосередніх загроз, тобто потреби у свободі від насильства і в громадському порядку. У контексті організації маються на увазі потреби в безпечних умовах праці, додаткових пільгах і гарантіях збереження робочого місця.

Потреби у приналежності

Потреби у приналежності відображають бажання людини бути прийнятою серед своїх однолітків, мати друзів, бути членом групи, бути коханою. В організаціях потреби в приналежності визначають бажання встановлювати хороші взаємини з колегами по роботі, брати участь у робочих групах і підтримувати хороші стосунки з начальством.

Потреби в самоповазі

Ці потреби пов'язані з бажанням мати позитивну думку про самого себе і користуватися увагою, повагою і визнанням з боку інших людей. У рамках організацій цісебе додаткових обов'язків, підвищення свого статусу та отримання кредиту довіри для роботи на користь компанії.

Потреби в самоактуалізації

Вища категорія потреб являє собою прагнення людини до самореалізації. Досягти самореалізації - значить повністю розкрити свій потенціал, підвищити рівень компетентності, і взагалі стати кращим. В організаціях ці потреби можуть бути задоволені шляхом надання співробітникам можливостей особистісного зростання, прояву творчих здібностей, підготовки для виконання більш складних завдань і просування службовими сходами.


Згідно з теорією А. Маслоу, спочатку мають бути задоволені потреби нижчих рівнів, і тільки після цього активізуються вищі прагнення. Таким чином, задоволення потреб людини відбувається почергово: спочатку фізіологічні, потім потреби в безпеці, потім у приналежності тощо.

Якщо людина потребує фізичної безпеки, вона спрямовуватиме всі свої зусилля на те, щоб створити навколо себе відповідне середовище, не відчуваючи потреб у самоповазі та самоактуалізації.

Критика Теорія ієрархії потреб Маслоу

Головна проблема при перевірці теорії ієрархії в тому, що немає надійного кількісного вимірювача задоволеності потреб людини. Друга проблема теорії пов'язана з розбиттям потреб в ієрархії, їхньою послідовністю. Сам Маслоу вказував, що порядок в ієрархії може змінюватися. Утім, теорія не може пояснити, чому деякі потреби продовжують бути мотиваторами навіть після того, як їх було задоволено.

Оскільки Маслоу досліджував біографії лише тих творчих особистостей, які, на його думку, були успішними ("щасливчиками"), то з досліджуваних особистостей випав, наприклад, Ріхард Вагнер, великий композитор, позбавлений практично всіх особистісних рис, які цінує Маслоу. Вченого цікавили надзвичайно активні та здорові люди, такі як Елеонора Рузвельт, Авраам Лінкольн і Альберт Ейнштейн. Це накладає неминучі спотворення на висновки Маслоу, оскільки те, як влаштована "піраміда потреб" більшості людей, з його досліджень залишалося неясним. Також Маслоу не проводив емпіричних досліджень.

Теорія ієрархії потреб, незважаючи на свою популярність, не підтверджується і має низьку валідність, заявили Дуглас Голл і Халіл Ноугейм (Douglas Hall, Khalil Nougaim) 1968 року та lawler і Suttle 1972 року. Коли Холл і Ноугейм проводили своє дослідження, Маслоу написав їм листа, в якому зазначив, що важливо враховувати задоволення потреб залежно від вікової групи випробовуваних. "Щасливчики" з погляду Маслоу задовольняють потреби в безпеці та фізіології в дитинстві, потреби в приналежності та любові - у підлітковому віці і так далі. Потреба ж у самоактуалізації задовольняється років до 50 у "щасливчиків". Саме тому потрібно враховувати вікову структуру.


Теорії мотивації